Дизартрія – це порушення мовлення, яке виникає внаслідок органічних уражень центральної чи периферичної нервової системи. Вона проявляється ускладненнями у вимові звуків, ритміці та темпі мовлення, що пов’язано з недостатньою іннервацією м’язів артикуляційного апарату. На відміну від дислалії (коли є лише окремі дефекти звуків), дизартрія охоплює більш комплексні розлади – голосу, інтонації, темпу, дихання.

За даними логопедичної практики, дизартрія зустрічається у 30–40% дітей з порушеннями мовлення, причому тяжкість проявів може варіюватися від легких труднощів у вимові до майже повної відсутності зрозумілої мови.

Причини виникнення дизартрії

Основні чинники, що призводять до розвитку дизартрії у дітей, пов’язані з ураженнями нервової системи під час вагітності, пологів або раннього дитинства.

Внутрішньоутробні фактори

гіпоксія плода (нестача кисню);

інтоксикації під час вагітності (вірусні, бактеріальні інфекції, прийом алкоголю, наркотиків, деяких ліків);

токсикоз на ранніх і пізніх термінах вагітності;

патології плаценти та порушення кровообігу.

Пологові фактори

асфіксія новонародженого;

травми головного мозку та шийного відділу хребта під час пологів;

недоношеність та низька маса тіла.

Післяпологові фактори

перенесені менінгіти, енцефаліти;

черепно-мозкові травми;

ДЦП (дитячий церебральний параліч);

важкі соматичні захворювання, що впливають на нервову систему.

Клінічні прояви дизартрії

У дітей із дизартрією мовлення формується із затримкою та відхиленнями від норми. Симптоматика залежить від форми та ступеня ураження, але загалом можна виділити такі прояви:

Порушення звукотворення

змазана, нечітка вимова;

заміни або спотворення багатьох приголосних;

труднощі з вимовою складних звуків (шиплячих, свистячих, сонорів).

Недоліки голосоутворення

слабкий, тремтячий або монотонний голос;

іноді – носовий відтінок (ринолалія).

Порушення мовного дихання

дитина говорить уривками, не вистачає повітря на фразу;

збивається темп і ритм мовлення.

Вторинні труднощі

затримка формування лексики та граматики;

труднощі з розвитком письма та читання в шкільному віці (дисграфія, дислексія).

Форми дизартрії

Форма порушення залежить від локалізації ураження нервової системи:

Бульбарна – при пошкодженні стовбура мозку, характеризується вираженою слабкістю м’язів язика, губ, глотки.

Псевдобульбарна – найчастіша у дітей, виникає при ДЦП; відзначається підвищений тонус м’язів, спазми, різко обмежена артикуляція.

Мозочкова – супроводжується порушенням темпу та ритму мовлення, «скандованою» промовою.

Екстрапірамідна – зумовлена ураженням підкіркових структур, проявляється зміною гучності, тембру, нестійким темпом.

Коркова – відносно легка, страждає переважно звукопроизношення.

Ступені тяжкості

Легка дизартрія (стерта форма) – найпоширеніша, дитина має зрозумілу мову, але з дефектами вимови, спотворенням окремих груп звуків.

Середня тяжкість – мовлення сильно змазане, є труднощі у спілкуванні, вторинні порушення граматики.

Важка форма – мова практично нерозбірлива, потребує тривалої комплексної корекції.

Анартрія – крайній ступінь, коли мова відсутня через неможливість координувати артикуляційні рухи.

Діагностика

Діагностику проводить логопед спільно з неврологом. Вона включає:

аналіз анамнезу вагітності, пологів та раннього розвитку;

огляд артикуляційного апарату;

оцінку дихання, голосу, інтонацій;

перевірку дрібної та загальної моторики;

іноді – нейровізуалізаційні методи (МРТ, ЕЕГ) для уточнення ураження.

Лікування та корекція дизартрії

Дизартрія вимагає комплексного підходу: медичного, логопедичного та психолого-педагогічного.

Медичні заходи

медикаментозна терапія (нейропротектори, вітаміни групи B, препарати для покращення мозкового кровообігу – за призначенням невролога);

фізіотерапія (електростимуляція, масаж, голкорефлексотерапія);

лікувальна гімнастика для зниження або підвищення м’язового тонусу.

Логопедична робота

Артикуляційна гімнастика – тренування рухливості язика, губ, м’якого піднебіння.

Дихальні вправи – розвиток правильного мовного дихання.

Постановка звуків – поетапне формування правильної артикуляції.

Розвиток фонематичного слуху – здатність розрізняти схожі звуки.

Автоматизація звуків у словах і фразах – закріплення у мовленні.

Робота над просодикою – розвиток інтонації, темпу, ритму.

Додаткові методи

заняття з дефектологом та психологом для подолання вторинних труднощів;

арт-терапія, музикотерапія;

використання логопедичних комп’ютерних програм.

Роль батьків

Успіх корекції багато в чому залежить від системної роботи вдома. Рекомендації для батьків:

щодня виконувати з дитиною артикуляційні та дихальні вправи;

грати в ігри на розвиток моторики (лепка, пазли, конструктори);

стимулювати мовлення через читання, співи, діалоги;

уникати надмірної критики, підтримувати позитивну мотивацію.

Прогноз

При легких формах дизартрії за умови раннього втручання можна досягти практично повної компенсації мовлення. При середніх і важких формах значне покращення також можливе, однак може залишатися певна змазаність звуковимови. У будь-якому випадку своєчасна логопедична допомога значно полегшує навчання, соціалізацію та комунікацію дитини.

Висновок

Дизартрія у дітей – складне багатофакторне порушення, яке впливає не лише на мовлення, а й на загальний розвиток дитини. Правильна діагностика, комплексне лікування та систематична логопедична робота дозволяють значно покращити якість життя маленьких пацієнтів. Важливо, щоб батьки не зволікали і зверталися по допомогу при перших ознаках проблем із мовленням, адже рання корекція забезпечує найкращі результати.